Таке відчуття, що свято 8 Березня створили для глобальної дискусії:вітати/невітати, дарувати/чи нехай живе. Погано я цю дискусію розумію. Тобто, я реально не розумію прихильників невітання. Чомусь серед них забагато осіб чоловічої статі.
В запалі тих дискусій виявилось, що то великий подвиг для чоловіка - привітати жінку. А подарунок подарувати ? Краще вмерти.
Мою подругу, наприклад, чоловік навіть не привітав з народженням дитини. А обручку купив на 10-річчя сімейного життя. Вона знизує плечима:чоловіки такі.
А вітатись вам, панове, не облом? Щодня :"добрий день/до побачення" говорити не складно?