Все
Отредактировано:05.12.09 19:23
Душа моя обпалена,
і як ти ще жива?
Шукаєш, мов копалини, –
слова, слова, слова!
Оголеними нервами
угадуєш словам
нестачу мікровольта
і зайвий міліграм.
ЛІНА КОСТЕНКО
Душа з очима снайпера
в трагічній німоті,
здається, що вже знайдено.
І знову – ні, не ті!
У легкості вітрила
і в попелі згорань
ти знаєш слово-брилу
і слово-філігрань.
Ти дома – тільки в невідомості.
Ще кожен вірш, як перше ”ма”.
І десь над гранями свідомості
є те, чого іще нема.